Економічний форум у Карпачі є найбільшою та найважливішою конференцією у Центральній та Східній Європі, яка збирає політичних, економічних та суспільних лідерів з понад 60 країн світу. Вона слугує платформою, завдяки якій найважливіші особи у європейській політиці та економіці можуть обмінюватися своїми поглядами.
Панель модерувала провідний експерт Центру д.е.н. Олена Снігова.
Організатори панелі виходили з розуміння того, що витіснення вугілля з виробництва енергії містить ризик радикального погіршення стану місцевостей з індустрією видобутку вугілля. Відтак відповідальність глобальної спільноти, яка змушує до цієї радикальної трансформації з метою досягти безвуглецевого майбутнього, полягає в тому, щоб сприяти справедливій трансформації, за якої колишні вугільні громади мають виявити сучасні економічні рушії та стати "майстернями" нових моделей сталості, дієвих у світі, що змінюється.
Олена Снігова
Представляючи тему дискусії, Олена Снігова зазначила, що перетворення вугільних регіонів на засадах справедливої трансформації передбачає комплексне вирішення проблемних питань, які виникають внаслідок обмеження видобутку вугілля та закриття гірничодобувних підприємств в економічній, соціальній, культурній, житлово-комунальній та екологічній сферах. Але основним питанням подальшого функціонування колишніх вугільних регіонів є пошук інструментів, які б забезпечили їх ефективний розвиток у безвуглецевому майбутньому. Це потребує аналізу вже накопиченого досвіду економічної трансформації цих регіонів, визначення базових економічних інструментів реалізації сучасних моделей розвитку, включаючи досвід трансформації вугільних підприємств та визначення їх місця в нових моделях місцевого розвитку.
Важливим питанням забезпечення економічної стійкості місцевого розвитку є використання потенціалу «зеленої» енергії при формуванні локального потенціалу розвитку трансформованих регіонів. В цілому, пошук нових моделей місцевої стійкості та подальшого сталого розвитку вугільних громад, що трансформуються, потребує вирішення питання змістовного наповнення загальноєвропейської та національної політики справедливого переходу, чіткого розуміння, якими мають бути ці політики для забезпечення економічного розвитку вугільних регіонів після енергетичної трансформації.
В ході дискусії панелісти висловили низку важливих думок щодо досягнення ефективного та виваженого поступу справедливої трансформації вугільних громад та регіонів.
Ян Бондарук
Зокрема, Ян Бондарук відзначив важливість координації політики справедливої трансформації з завданнями сталого розвитку, проведення аналізу можливостей використання наявної інфраструктури та визначення у ході змін майбутнього місця для підприємств вугільної промисловості та тих що працювали у сфері їхнього тяжіння, а відтак – втрачають у разі їх закриття або перепрофілювання – особливо зважаючи на містоутворюючий характер багатьох таких підприємств.
Пьотр Коритковскі
Пьотр Коритковскі розповів про досвід використання коштів Фонду справедливої трансформації, які спрямовувалися на підтримку побудови нової економіки вугільних регіонів, а також на рекультивацію територій вугільних підприємств та на адаптацію громад до нових умов життя. Важливо досягти порозуміння різних суспільних груп щодо їхньої ролі та умов життєдіяльності після завершення видобутку вугілля , а також порозуміння політиків.
Наргіс Вік
Наргіс Вік поділилася німецьким досвідом справедливої трансформації, виокремивши дві опорні позиції: довгострокове стратегічне планування справедливої трансформації, яке передбачало залучення усіх стейкхолдерів, а також цілеспрямовану фінансову підтримку. На цих засадах відбувалася побудова інституційного інструментарію справедливої трансформації та заохочення розвитку інноваційних секторів – від наукових лабораторій – до туризму та агросектору.
Йоанна Шембіда
Йоанна Шембіда також запропоновувала бачення основ справедливої трансформації якими є: функціонування Фонду справедливої трансформації, співпраця з Європейським інвестиційним банком у рамках програми InvestEU, надання підтримки конкретним регіонам для недопущення їхнього відставання. Інклюзивний підхід передбачає залучення до процесу справедливої трансформації регіональних та місцевих адміністрацій, підприємств, працівників. При цьому треба брати до уваги всю економічну екосистему – не лише вугільні підприємства а й енергетичну інфраструктуру, торговельну мережу тощо.
Степан Носек
Степан Носек відзначив досвід Чехії у використанні фінансового інструментарію для комбінації цілей. 50 % коштів спрямовувалися на стратегічні проєкти, поєднувалися «жорсткі» (в основні фонди) та «м’які» (у розбудову інституцій, освіту тощо) інвестиції. Заохочувалися інвестиції з різних джерел. Значний акцент робився саме на зміцненні спроможності людей до інноваційної поведінки.
Олена Снігова зазначила, що основними механізмами забезпечення промислового розвитку вугільних регіонів України на основі справедливого переходу є пілотні проекти та підтримка регіональних та місцевих установ у вугільних регіонах за ініціативи Світового банку в рамках Платформи вугільних регіонів Західних Балкан та України; програми ЄС для прискореного переходу до чистої енергії на основі справедливого переходу; фінансування через фонди структурних змін зеленої реконструкції та модернізації енергетичної системи України. Вже ведеться робота над пілотними проектами у Львівсько-Волинському та Донецькому вугільних басейнах. На державному рівні триває робота з розробки державних механізмів справедливого перетворення. Проте у регіонах реалізації проектів у Львівсько-Волинському вугільному басейні та на Донбасі є певні особливості, пов’язані з абсолютно різними умовами, які склалися як внаслідок особливостей регіональної економіки, так і внаслідок війни Це означає, що пілотні рішення мають бути окремими для окремих вугільних громад України. .
Відповідаючи на запитання, як в ході справедливої трансформації забезпечити регіонам та громадам рівень життя, не нижчий, ніж забезпечувала вугільна економіка, панелісти відзначили важливість реалізації потенціалу промислового сектору як переваги вугільних регіонів, посилення акцентів на реалізацію спроможностей молоді, використання потужностей шахт для альтернативних потреб (наприклад, для зберігання водню), виявлення та втілення просторів можливостей, які має кожний регіон. Важливо також зважати на можливості неенергетичного використання наявних покладів вугілля.
